"Ралі" l-32

Дуже звивиста ґрунтова дорога була зрічена вибоїнами і засипана пухким гравієм. Знаменитий гонщик Хуан Карлос Моте, який повністю налаштований на свою роль чемпіона, тиснув на педаль газу. Спідометр був на повному газі, а стрілка тахометра пішла у червону зону.

Автомобіль виглядав так, наче він ось-ось вилетить з дороги на будь-якому повороті. Оскільки фініш знаходився всього за п'ять кілометрів, нікому не вдавалося вирвати позицію, що лідирує. Його другий пілот Андрес Сісін, який продовжував вказувати йому дорогоцінні вказівки, був білим як полотно. Охоплений панікою, він заїкався: «Оч… оч… дуже небезпеч… небезпека… небезпечно… ре… ре… різко… пр… пр… право… по… по… повернути… ні, неееет! … Я маю на увазі, йди влієї…»

Через шість годин, прокинувшись у лікарняній палаті, Андрес побачив великого чемпіона на ліжку поруч зі своїм. З гіпсовими пов'язками на обох ногах і пов'язкою на голові, що навіть заплющує очі, чемпіон щось бурмотів дуже тихим голосом. Другий пілот насторожився, щоб прислухатися, і зумів розібрати слова, які трохи нагадували: «Я вб'ю його… Я вб'ю його… коли побачу його… Я вб'ю його!».